Церква св. Єлізавети та Ольги (Костьол св. Ельжабети)

Фотографії зроблено автором Queen Wolf

Він перший вітає гостей Львова. Це гордий двошпилевий собор святої Ельжабети. Але він чомусь не заслужив уваги зі сторони істориків, про нього майже не має згадок у довідниках та книжках про Львів. Хоча він входить до оглядових екскурсій по Львову, йому найменш приділяється уваги. А все може тому, що це досить для Львова молода будівля.

З сайту Галіцияна - http://galiciana.lta.lviv.ua/ можна дізнатися, що архітектором був Таловський, а почали будувати храм в 1903 році (закінчили в 1911) За стилем відноситься він до неоготики, і справді на той час старі стилі було відновлено в різних формах, в тому ж Львові є цікаві поєднання неоготики та класицизму. Читаємо далі опис: "Монументальна неоготична будівля є одним з найпомітніших архітектурних акцентів північно-західного сектору міста, прилеглого до вокзалу. Займає велику ділянку в центрі площі між вулицями Городоцькою та Шептицьких. Мурована з цегли та каменю тринавна базиліка, з півциркульною апсидою, від входу фланкована двома гостроверхими вежами. Третю вежу, найвищу, зведено біля перетину трансепту з центральною навою. До вівтаря примикають блоки приміщень сакристії та ризниці. Хрещаті склепіння на стовпах. Стіни укріплені контрфорсами. Фасадна частина завершена щипцем, висунута вперед. Заглиблений профільований портал з великою розетою в центрі. Арочні віконні ніші з масверками. Вежі оформлені у верхніх партіях вимпергами і пінаклями з балдахінами. Над схілним васадом, у щипці, компонується скульптурна композиція "Розп"яття з Пристоячими" (скульп. П. Війтович, 1911). В інтер"єрі головний вівтар у виконано стилі ар-деко (1928-1932)" І все.

В інтернеті чомусь історичної інформації більше і немає щодо храму, все більш політичної. Собор святої Ельжабети, відомий ще під назвою костел св. Єлізавети, і зараз має назву церква вятих Ольги та Єлізавети, зараз знаходиться в епіцентрі скандалу УГКЦ(української греко-католицької церкви) та РКЦ (римокатолицької). Але я не буду вдаватися в подробиці цього скандалу, їх можна знайти на будь-якому пошуковому сервері, задавши лише назву собору.

Інформація збиралася крупинками. Але все ж таки вдалося знайти щось і цікаве. Виявилося що саме у костелі св. Єлізавети був самий найбільший орган. За словами місцевих, його біло чути аж біля Львівьскої політехніки. Ще в середині минулого століття можно було побачити деяки залишки органу, а з роками і їх не стало. Але на той час храм був великою руїною. В 1939 році його було пошкоджено бомбовим ударом. Але будівля встояла, хоча було пошкоджено шпилі і деяки стіни. Важливу роль у відновленні храму зіграв отець Михайло Федорів. Він проводив служби у пошкодженому храмі, який не було електрофіковано (горіли свічки) і з даху крапала вода. Ось слова "прихожанина" цієї цервки, який був свідком відбудови храму:" Із самого початку відбудови й реставрації храму приділено велику увагу його мистецькому оздобленню. Отець Михайло радився з архітекторами, митцями і сам при тому виявив високу вимогливість та добрий естетичний смак. Світла колористика інтер"єру гармонійно поєдналася з предметами сакрально-культового призначення. Парох уважно добирав їх, особливо плідно позначилася у тому його співпраця із Львівським коледжем декоративного та ужиткового мистецтва ім. І. Труша, в якому о. Михайло був капеланом.

Як хоровий диригент за своєю першою освітою і сам добрий співак з гарним сильним голосом, о. Михайло дбав про культуру церковного співу. Крім професійно веденого дорослого хору, він був ініціатором створення дитячого хору "Надія". Запрошував для участі у Святій Літургії кращі церковні хори Львова й області. Співала й відома капела бандуристів "Карпати". Досконала зіспіваність священика з хором приносила справжню насолоду.

Все це творило неповторну величаво-естетичну духовну ауру, яка благотворно впливала на вирішення основного завдання отця-пароха - відбудови храму людських душ і створення повноцінної церковної громади."

Але спроба зничтожити храм в 39 році була другою, перша ж спроба - під час українсько-польскої війни 1918-1919. Тоді молодий храм зазнавав обстріли, як і інші будівлі під час майже п"ятимісячної облоги Львова, яку здійснювали українці після того, як залишили місто. На стіні пам"ятка "Ex obsidione ruthenorum" -- "З української облоги 6 і 9 березня 1919 року".

Цікава легенда пов"язана з костелом. Кажуть, останній австро-угорський цісар Франц Йосиф на початку ХХ ст. закохався в простолюдинку Єлизавету зі Львова. Але зважаючи на його становище, він не міг підтримувати з нею жодних контактів. І от у розпачі він звелів збудувати костьол на її честь. Причому так, щоб він заступав церкву св. Юри, якщо дивитись на неї з вокзалу... Це тільки легенда, не більше... Хоча історичні підстави вона має. За словами Леоніда Соколова, Франц Йосиф навідувався до Львова п"ять разів, при чому останній був у 1903 році (саме тоді коли було закладено храм) - 13 вересня. Цісар їхав через Львів до імператорьско-королівської кавалерії в районі Комарно, де в них проходили навчання. Все б нічого, але на той час йому виповнилося вже 73 роки. А ще цікаво те, що його жінку звали Єлізаветою, яку в Австрії, та особливо Відні називали ніжно Сіссі. Хоча все може бути. Зустрів якусь гарненьку дівчину, яка нагадала йому його улюблену жінку.

Фото цьго храму можна побачити у розділі "Готична Україна" Cathedral .NET project.

Анна Джойсенбург, дякую Роману Шопі за цікаву легенду.

Якщо ви знайшли помилку будь ласка напишить мені листа з посилкою на статтю та рядок

Автор статті та сайту про темне мистецтво Kingdom.kiev.ua - Анна Вольф.